У задзеркаллі своїх думок,
Я мов неспокійна Аліса.
То вгору, то вниз в порожнечу крок,
То королева, то просто актриса.
Іноді роблю я все навпаки,
А світ за спиною протестує!
Скептично хтось скаже: «Тобі не туди»!
То ж правильно все ж іду я!
А світ в задзеркаллі він не такий,
Наповнений морем ілюзій.
Трішки безглуздий, але він є твій
Мов в коконі щільному гусінь.
І десь Капелюшник блукає сам,
Й заварює чай урочисто.
Серед інших Аліс, і привабливих дам,
І лічить годинник числа.
Шепочуться десь чудеса у кущах,
Кому нам з’явитись сьогодні?
Та в нас же не вірять! Один лише страх…
Як перед стрибком у безодню…
Лиш усмішка світиться, хтось скаже «Привіт»!
Всі різні такі і несхожі.
Мій добрий порадник, Чеширський мій кіт!
Лиш він пояснити все зможе.
І кролик біжить, і показує час.
Десь в задумі очі заплющить.
Божевільні думки об’єднають десь нас,
Знайти б тебе, о Капелюшник…
