Дубовий стіл в старенькій хаті
Дідусь сидить і капає сльоза
Зашерхлі руки тискають медалі,
А в голові війна, війна, війна.
Бабуся мовчки ходить коло печі,
Кутком хустини очі витира,
Дідусь піднявся крякнув по старечі
„ А пам'ятаєш як з війни прийшов до речі?
У полі вже ішли жнива,
Ти вранці клопотала коло печі
Сиділа дітвора.
А пам'ятаєш, як зійшлись сусіди
Та скільки нас залишилось в селі.
Нічого рідна, вже дорослі діти,
Та і онуки бігають в дворі.
Ну що! Давай мундир, пора його одіти,
Нехай медалі трохи погримлять!”
Від дзвону повставали діти,
Гайда солдата-діда цілувать.
