Я уже перестав сподіватись,
Що так буде, як було колись,
Як хлопчина, не міг дочекатись,
Щоб вже зорі на небі зійшли
Щоб зійшли і сховались за хмари,
Щоб не видно стежок ні доріг,
Щоби люди усі поховались,
І впізнати ніхто нас не зміг.
Щоб впізнали, це нам ні до чого,
Як побачу Тебе - кипить кров,
Щоб не чув ніхто тиху розмову,
Ось така потаємна любов.
Все частіше я згадую очі,
Пахнуть губи Твої уві сні,
Ніжні груди так тіло лоскочуть,
Нізащо не забути мені.
Пам'ятатиму хитрий Твій погляд,
І усмішку, найкращу зі всіх,
І шовкових губ ніжнесенький дотик,
Ще й дзвінкий, неповторний Твій сміх.
