Все плачемось...Тяжке життя...
Побори...А де коріння нашого
Буття?..Забулося?..Не хочем
пам*ятати...Валенса свій був,-
нам - не до пуття!!.І почалось...Пiд вантаж платформа гнута,
Колiщата й ручка...
Оцей витвiр, ця покута -
Це i є кравчучка.
Глянь - легка, екологiчна,
Я при нiй - худоба.
Пiд центнер - вага класична,
Тягнеш - очi з лоба.
В Москву - м'ясо, крам - з Одеси,
Чоботи - в Полтаву.
Роблять цi малi колеса
Край велику справу.
Вдома діти їсти просять,-
Що їм до розрухи...
Пенсіон же такий носять,-
Вже подохли й мухи...
От і тягнем - тріщать гайки,
Даль, чужі дороги,-
Та без цеї таратайки
Жити нема змоги...
Бо держава не поможе,
Слугами роззута...
Зостається - помiч Божа
Та оця покута.
Гріха - більше, сміху - менше...Й навпаки - буває))))) 
