“Якби ви вчились так як треба,
То й мудрість би була своя”,
То й знали б ви, напевне, треба -
Життя прожити недарма.
Усі ми люди, зрозуміло,
І всі ми робим помилки,
Та щоб їх виправляти вміло -
Прожити треба нам роки.
Знання потрібно здобувати,
І як би важко не було,
В свої обійми Альма-мати
Прийме дитину під крило.
Візьме вона дитя «зелене»,
Зігріє і навчить знанням,
І вийде вже воно учене,
І йтиме по своїм стежкам.
Стежки ті нелегкими будуть -
Вони тернами поросли,
І ті, хто вже знання здобудуть,
Зуміють до кінця дійти.
Знання чужими не бувають,
В мішку з собою не нести.
Вони усім допомагають
Своєї досягти мети.
Мета — це зірочка яскрава,
Вона для нас дороговказ,
І тільки доленька лукава
Готує іспити щораз.
Ні, іншої мудрості не треба,
Вона у кожного своя,
Вона нас піднесе до неба,
А може скине в небуття…
Бо мудрість то є річ взаємна,
Якщо цінуєш ти її-
То буде з неї річ приємна,
А якщо ні — то жди біди.
Своя нам мудрість допоможе
Пройти крізь труднощі буття.
І той, хто вчився так як треба
Доб'ється всього від життя.
