|
Увесь день одягаюся,
Стараюся,
Малююся і лаюся.
Запізнююсь,
Зриваюся
Я на людей.
До тебе поспішаючи,
Я ноги всі збиваю
До синців.
Підходжу, так безглуздо посміхаюся,
Соромлюся, очі опускаючи.
Схвильовано нервуюся,
Немов чогось чекаючи,
А серце розривається,
Всередині болить.
Я змучена, засмучена,
Прошу тебе залишся
Хоч на мить.
А потім щось говорю,
Нахабно розпинаюся.
Шукаю почуття,
Які лиш п’єсою були.
Стараюся,
Закохана,
Надіюся.
Усю душу у слова
Вкладаючи.
Ти дивишся, так зверхньо
І мовчиш.
Лиш свої папіроси об
Мене гасиш.
А я до твоїх рук торкаюся,
Від холоду синію, задихаюся.
Тікаю, розчиняюся,
Від болю захлинаюся
І очі, що заплакані,
Постійно витираю.
І так кожен день,
Біжу та поспішаю я,
Моменти пропускаючи.
А вечором приходжу,
Розпадаюся.
Усмішку із лиця знімаючи,
В подушку так кричу, що захрипаю я,
Об твою ніжність розриваюся.
Тебе я потребую так,
Що аж страждаю.
Я до твоїх фотоплівок лиш
Торкаюся,
А потім засинаю й прокидаюся.
За це все я ненавиджу, кохаю,
І тільки спогади гортаю.
ID:
776693
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.02.2018 01:26:06
© дата внесення змiн: 14.02.2018 21:13:36
автор: Сюзанна Мотрук
Вкажіть причину вашої скарги
|
