Кудись туди у простір полетів.
Шукати те, про що ніхто не знає.
Що і бентежить, і лякає.
Сам попросив. Сам захотів.
Минають роки. Все стає нестерпним.
Вже в тисячне читаються поети.
Дратує робот, бо надмір коректний.
Щось не домислили земні естети.
До цілі ще летіти і летіти,
Самотності цієї не стерпіти,
У музики немає рук і ніг.
Безглуздим став спортивний біг.
І раптом зрозумів, що він не сам,
Що дивляться за ним уважні очі.
Ні, не людські. Це наче тут і там.
Його неначе загадку хтось розгадати хоче …
- Привіт, скажи, чому ти дивишся на світ?
Що хочеш там побачити у ньому?
Навіщо ви послали зореліт?
Бентежить світ ваш. Викликає втому.
Якщо у хаосі живе твій власний світ,
То що ти хочеш тут зробити в цьому?
Скажи, заради чого цей політ? -
Спитала ця істота незнайома …
- Хіба гармонія це рамки і межа?!
Хіба порядок – це коли боїшся?!
Я кажу, що людина може ще чужа,
Але людині в самоті не спиться …
Вона така як є. Вона у всьому різна.
Буває, що слабка. І розуміє надто пізно
Помилок своїх нескінченний рій.
Та як минає тризна,
Стає стрункішим її стрій …
Але у неї є печаль, але у неї є неспокій,
Нестримний є у неї жаль,
Що на дрібниці тратить роки.
І настає неспокій …
Людина рветься в небеса,
Манить її зірок краса.
Можливо, знає: там була,
Але лишитись не змогла …
- Так, ти правий. Колись твій рід
У Всесвіті був мов господар,
Але лишився лиш космічний слід,
Бо інший тут тепер володар …
Людина нищила усе, шукала у всьому наживу,
Твоє нагадує лице
Мені одну колись давно людину …
В космосі війни і розбрат,
Ось все, що тут змогла людина.
І, боячись подальших втрат,
Її прогнали як причину …
І ось тепер ти хочеш знов
У космосі знайти свою дорогу.
Іди назад туди, звідки прийшов.
І іншим поясни мою пересторогу …
І здивування, і неспокій, і образа.
Ті, що керують, закусили язика.
Така людина в космосі – проказа.
І не потиснута її рука …
Кто-то из мудрых сказал:" У Землян нет денег, чтобы доставлять воду в засушливые районы Земли, но есть деньги, чтобы искать воду на Марсе. После этого сам по себе возникает вопрос: есть ли у Землян Разум?" Хороший вопрос...
Мне нравится, что Вы поднимаете такой важный вопрос.
Вы - настоящий философ...
Космос...такой далёкий и неизведанный...
Искать там, то , что не можешь понять на Земле...приходит разочарование от того, что ищем в Космосе то, что не можем понять , что у нас в душе...
Путь к себе... Только внутреннее осознание Себя имеет смысл...Нужно находить свой личный космос, который находится внутри...то, что по - настоящему даёт смысл жизни...По - настоящему радует земное...нужно жить настоящим...у каждого своя правда и своё видение ... Спасибо большое за размышления...Ваш стих очень не простой, чтоб его осознать...в этом его цена...чтоб понять,нужно его читать несколько раз...сразу всё становится понятным... :
