* * *
То фа-дієз, то три бемолі —
а ви переключайтеся, монголи!
монголи
з юрт до юрт
з ору в ори
і впадете у підкорку:
там креше Бог Божественні глаголи!
Та фа-дієз та три бемолі
та й ви на скелях
і поволі
по волі
ви зади поодривали
то в патоках — то до княгині Ольги
то кров — а то берези
то край — і вправ сваволі
це Бог! пролив Божественні глаголи!
І скачуть в полі, —
скачмо, коми!
і позникають коні
і комонні
і все! —
і музика!
встали ікони...
То рінь
то жужаки
що ви впололи б!
і сим Бог викреше
Божественні глаголи
16.01.2013
* * *
Пишіте на калюжах – гасла!
розтягненим устам їх треба
і нюхати машинне масло
і підлітати в синь до неба!
А головне – як незумисно!
а головне як незумисно
як лютень нас прибив на шпальтах
на грунті синього асфальту
Інакше запихнуть нас в школу
інакше завуч нам закреслить
й пото́вче наш блакитний сколок
і з тонких – льодохід небесний
а ми дивімось – як в воскресле
яко Христос на старших
пейси
23.02.2013
Примавера*
До древа спиною
стань, молодівко!
Поглянь:
зими як не було...
Ув Богові, у древі
дітки
згадують лист
і квіт, й тепло...
Мов родять в памяті
що єсть і лист
і квіт й тепло
Мені би –
серцем
молодіти!!
Зламана гілка – й потекло
з Неба – поезії...
Надафродітне...
Над Африкою і чиїми
дітьми?
це – лист
і квіт й тепло
Цвіло ж! цвіло –
цвінькало
пінькало невжитками –
Небопіднесеням!! –
зєло...
До древа...
спиною
стань, молодівко:
поглянь! – зими як не було...
Бог!! – Він і наміри
цілує...
Алилуйя,
Алилуйя!
Алилуйя!!..
Це так Бог –
може.
23.03.2008, в’їзд до міста Чуднів
* - першочуття весни
* * *
Пісню соколом в небо —
пусти!
Пісня всміхається!
В небі бути
в небі жити́ —
завжди пручається...
Тільки поштовх —
й Боже прости —
вітру в лице —
в лице!
Встань я юний
встань я простий —
й хай відчуває це!
Боже, Твій я,
Боже Ти мій!
Синь — де всміхаються:
Там він —
вільний цілющий напій —
де не купаються...
08.10.2014, ліс
* * *
Ох, вітрище! — рвійний вітер
вітер рветься
вітер в’ється
крутить
сміхом над дахами
а до хмар сліпих
сміється!!
Суньтесь, хмари
смійтесь, хмари
в золоті
його удари!
Залежались — хто у горі!
Вітер — Богові в покорі,
вишній зуб зелених весен
аж веселий склик до весел
Запахнились, хто у горі...
один
друг мій —
на просторі...
Білоброві — дахи з цинку,
й чисто білі —
гіацинти
24.4.2013
