Холодне тіло, холодний блиск,
Зажоване коріння губить перший писк.
І світить темним оком,
І радість губить сміх.
холодне тіло, холодний блиск.
Розгульний вітер, розгульний дощ.
За що ж ця кара мені також.
І темним оком, з-під темних брів,
Гадюкою жалить, кидає в дрож
Розгульний вітер, розгульний дощ.
Ніщо не підвладне в світі рокам,
Шлях свій кожен знаходить сам.
І щастя вершить людина сама.
Серцю тугу я не віддам.
Ніщо не підвладне в світі рокам
