Я знову загубила Тебе в темряві,
серед пір’я з подушок, покривал, матраців...
Ці голі стіни...Соромляться, ховаються, але не втікають.
Не бояться мороку.
Поговори зі мною...
Стіни-поганий психолог.
Завжди мовчать і з кожним днем стискаються все більше.
Я інколи Тебе ненавиджу...
Тому, що Ти завжди далеко, Ти завжди не мій, Ти завжди не зі мною...
Я вже давно помітила, забагато “Тебе” в словах і так мало вдома...
Пиши мені...