Ей ти, старий, скажи мені
Чи правильно прожив ці роки?
Чи зміг ти зберегти в душі
Свій храм і всі до нього кроки?
Чи не блукав у закутках
Одвічних митарств й пересудів?
Чи зміг ти, як в юнацьких снах
Так стрімко вибитись "у люди"?
Скажи мені, мій той, що я
Через роки чи ми кохані?
Чи зміг я у своє життя
Ввести оту, що нам остання?
Не будь сумним, не прирікай
Обох на горе повсякденне
Будуй свій храм, а в ньому Рай
У тім Раю живи натхненно
Не впав, я сподіваюсь, ти
Не знівечив в лихому совість
Старий, живи... Прошу, живи...
Нам разом ще писати повість...
живи і процвітай
