Мово моя, срібнодзвонна,
Зіткана з сонця і рос,
Жити не можеш без волі,
Мово поезій і проз.
Мово моя, українська,
Все помістилось в тобі:
Слава козацького війська
Й осуд і зраді, й журбі!
Мово моя, калинова,
Все в тобі: міць і мороз,
Дзвони вітрів полинові
Й ніжність весняних мімоз!
Вечір і рань сіроброва,
Біль в тобі неньки й вдови,
Шепіт осінній діброви
Й тиха мелодія хвиль!
Мово моя, материнська,
Ти, мов молитва свята,
Мій поводир від колиски
У посивілі літа,
Брязкання в полі підкови
Із глибини поколінь,
Пісня коси світанкова,
Й справжня окраса землі!
Мово моя, солов’їна,
Звук в тобі сивих трембіт,
Ти для душі України
Пишний нев’янучий квіт!
17.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Ч У Д О В О,Ганю!Жаль тільки, що і коверкають нашу мову,і казна що вигадують.Я як прочитала в газеті про те,що хочуть прийняти у ВР закон,щоб відмінити звертання по імені і по-батькові, а причепити замість нього слова "пані". Отак то, "пані учителько",як Вам, Ганю, такий варіант? Вони то там "вгорі" насправді пани, а які ж ми пани і босі,і голі. Не можу ніяк зрозуміти,чому приймаються закони, проводяться реформи,які не покращують життя простих українців,..
