Дихати серпнем і дню посилати привіти,
Липовий чай заварити і пити з чугайстром.
Сонячним зайцем стрибати і просторінь гріти,
В грудях стопити облуду, пиху, хатоскрайство.
Дихати серпнем, допоки крокує стезею,
Груші солодкі лишає у мисці на ганку.
І доки мир ще не став експонатом музею,
Щедро його накладати на хліб до сніданку.
Дихати серпнем, птахів із руки годувати,
Вічність латати очима і шкірою серця.
Рани на тілі планети Земля бинтувати,
Райдугу звати, поїти її із відерця.
Або так.
Дихати серпнем і дню посилати привіти,
Гладити оком потомлені сливи і ружі.
Сонячним зайцем стрибати і просторінь гріти,
Кривди граніт розбивати, топити байдужість.
Дихати серпнем, допоки крокує стезею,
Груші солодкі лишає у мисці на ґанку,
Тишу, яка ще не є експонатом музею,
Щедро на хліб накладати собі до сніданку.
Дихати серпнем, птахів із руки годувати,
Вічність латати руками і хвилями серця.
Рани на тілі планети Земля бинтувати,
Райдугу звати, поїти її із відерця.
25.08.18 Любов Пікас
Дихати серпнем, рахуючи зорі, що впали,
Яблука з медом у кошик складати до Спасу.
На нитку - посмішки, наче яскраві коралі,
Та доброту простелити - щоб ближче до Щастя!
