Якщо хочеш про щось говорити, що ж...
спершу помовч.
Так, щоб тіні в куточках очей призвичаїлись до
твого настрою,
наміру,
погляду,
потім уздовж і упоперек
виміряй кожен готовий рядок,
так, щоб він у вустах поміщався,
не був громіздким чи занадто малим
для такого великого дня,
коли сонце так вчасно спіймало свій новий зеніт,
Коли хмари легкі,
коли небо синіє.
Однак
не втрачай того присмаку слів, що торкнувся до губ,
Не шукай рафінад у коробках беззвучних кліше,
будь собою у кожному складі,
занурся у звук,
ніби він тобі досі незнаний зі склепів печер.
еклектично плекай те, що крутиться на язиці,
комбінуючи примітивізм і довершеність у
мовленнєвих гармоніках.
Лиш не забудь, що стоїть
на початку тире,
мовчазне інтермеццо для вуст.
