Запуталась у всьому - де осінь, де зима
В душевну впала втому, нічого в ній нема
Занурилась у будні, де все таке, рябе
Присіла коло студні - о Боже! Де я? Де?
Цвіте чарівна осінь, вкладає кольори:
- Не клич пекучий холод, зостанься ще- не йди
Мені б іще з тобою у вальсі танцювать
І холод, наче гомін, у сквері зустрічать
Шукати з ним октави, сміятись залюбки
У жартах цілуватись, з дощу плести бульки
Їх сипати кошами у трави, ще пянкі
Де ніжаться до неба мої грушки, гливкі
І втому тамувати закоханим снопом
І ранок зустрічати в жоржинах, під вікном
І жити, знову жити у цій земній красі
Щоб тільки не втомитись у божевільнім сні
Прийде - незабариться, всміхнеться де- не- де
Невже це знову осінь... О Боже! Де я? Де?
Хоч і втома душевна і попереду осінь дощами
плачевна та уся земна краса оця для нас.
Ми її черпаєм повсякчас і на душі стає красиво.
О, диво! З Різдвом Богородиці вітаю. Настрою
чудового бажаю.
Лесю,мені дуже сподобалося. Ще будуть ночі під зоряним небом,ранки з ароматною кавою і гарячі дні кохання.Я цього бажаю Вам. 
