Ти пахнеш приємно. Вологою землею,
Мокрим бетоном, прілим листям, мохом,
Лісом і грибами, пилом, змоченим дощем,
Фарбою у щойно придбаній книзі.
Ти звучиш приємно. Хрускотом сторінок,
Стукотом крейди по дошці, плюскотом води,
Тріскотом вогню і тим, як стукає чашка,
коли її акуратно ставлять на керамічне блюдце.
Ти виглядаєш приємно. Кремовим кольором
старих зошитів, сизим туманом і зеленавими
верхівками дерев, до яких і не дотягнутися.
Золотавим промінням у вечірній час.
Тебе торкатись приємно. Чуєшся пледом,
камінцями під босими ступнями, гарячим
піском і хвилями, що оксамитово пестять
тіло, пристрасно його поглинаючи.
Ти смакуєш приємно. Лимонною шкоринкою,
Склянкою теплого молока, вівсяним
печивом і родзинками, морозним повітрям
і чорним шовковистим шоколадом.
Дивно, але більше мені не подобаються всі ці речі.
для С.
