|
Автор:
З неба летить сніжок - білий, пухкий, блискучий...
У будці сидить Сірко, песик за літом скучив.
В білім садку калина пишну вдягла хустину,
Вдосталь упало снігу, всюди пухка перина.
В шубку вдягнувся горіх, а виноград у шапку,
А у вікні Христинка й Мурчик у чорну цятку.
Донька чекає тата, як вона вірить мамі! -
Біля воріт лопата, в сінях його сандалі.
Дівчинка:
Матінко, бачиш, рідна, справжня прийшла зима,
Стежечку, по коліна, всю замело до Сірка!
Ти обіцяла літом, коли упадуть сніги,
Татко до нас приїде... І вже не буде війни?..
Навіть до нас у гості прийде Святий Миколай?
Казала, - Христинко, доню, за татка молись і чекай...
Щиро молилися Бозі я і сусід Максимко,
Татко його герой! Він також приїде взимку?
У друга є гарний ранець, мама йому купила,
Чому ж тітка Люба каже, що син її нещасливий?
Я бачила, як Максимко плакав і був сумний...
Він запевняв всім друзям, що татко його живий!
Мама:
Доню, моя маленька, моє дорогеньке сонце...
Дай пригорну до себе крихітні дві долонці.
За літо й осінь, Христю, стала ти вже велика.
А через рік у школу... тільки б не було лиха...
Ти моя помічниця, втіхо моя, розрада...
Горе принесла нам ця московицька навала!
Знову сьогодні будем в Бозі просити миру,
А Україні долю - світлу, міцну, щасливу!
Автор:
А за вікном сніжинок вселено так багато,
На підвіконні Мурчик нявкнув дивакувато.
Хвіртка ледь відчинилась, сніг до землі звалився,
Песик назустріч вибіг, в білі сніги зарився.
Дівчинка:
Таточку? Мій татусько!!! Снігом бреде... веселий!
Знала, що ти прийдеш! Ми так чекали на тебе.
Таточку, стільки снігу, все навкруги замело,
Зранку я все гадала, як ти приїдеш в село?
Автор:
Тато обняв матусю, доня - маму і тата,
Мурчик з віконця скочив, тулиться ніг завзято.
І не страшні морози, коли щаслива сім’я!
Смуток - коли чекають... Горе, як татка нема!
Впав від ваги наплічник, мокрий і важкуватий...
Донька така щаслива, хоче все розказати,
Що найдорожчі в світі – татко і люба мама,
Песик Сірко і Мурчик й Боженька преласкава.
Тато:
Маю для вас гостинці, ось передав їжачок -
Яблук червонобоких, що начепив на бочок.
Біля дороги в полі зайчик замерз у лапки,
Я йому - рукавички, він мені - дві шоколадки.
Друга - це для Максимка! Я обіцяв, братане!..
Хто цю війну почав, проклятий буде віками.
Хай ці маленькі дітки не бачать холодної зброї,
За Україну вільну віддали життя Герої!
ID:
815586
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 28.11.2018 23:52:04
© дата внесення змiн: 26.12.2018 00:42:07
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА
Вкажіть причину вашої скарги
|
