А мої думки у лісі десь шукають квітку щастя.
І моїм думкам, можливо, віднайти ту квітку вдасться.
А, можливо, мої думи не знайдуть її ніколи,
Хоч вони і не ліниві, наче працьовиті бджоли.
Хоч шукають вони днями в ріднім краї, в Україні,
Хоч вночі вони шуають, - щастя не знаходять нині.
А можливо десь за морем щастя теє заблукало,
І на рідну Україну стежку тай не відшукало?
А можливо моє щастя білим снігом зимка вкрила?
А можливо моє щастя осінь дощиком розмила?
А можливо десь в Раю ти, моє щастя, заховалось?
Бо оцьго злого світу, миле ти моє, злякалось?
Ти злякалось і ніколи не прийдеш до мене в хату,
То тоді я не пробачу світ той за таку утрату.
Я не знаю, де ти щастя... Може поруч десь блукаєш?
То скажи мені, чому ж ти до душі не завітаєш?..
