Мені наснилась чарівна алея,
Гірлянди квітів танули в імлі,
І серед них – сліпуча орхідея,
Найкрасивіша квітка на землі!
Вона була казково білосніжна!
Легенький вітер ніжив пелюстки...
Як щире те дитя, свята, безгрішна,
Найкрасивіша квітка на землі!
О! Це було жагуче потрясіння!
І начебто хтось мову відібрав,
І серця я свого відчув тремтіння
Та за хвилину тихо запитав:
- Прекрасна Пані Квітко, відгукніться!
Ваша краса перехопила дух,
Дозвольте вам у ніжки поклониться!
І голос мій її збентежив слух.
- Юначе! Дивна, дивна твоя мова,
Не віддаю я значення красі,
Я не достойна величного слова,
У цім садочку я така, як всі!
Нехай тебе ілюзія покине,
Бо біле личко скоро відцвіте,
Краса загине, все земне загине,
А лишиться, а лишиться Святе!
І орхідея почала молитись...
Всі квіти свої вії підняли,
Цього не передать, «сльозами вмитись»,
Якими вони щирими були!
І голос її був такий щасливий!
І чисті роси бігли по чолі,
О, Боже! Боже! Боже, милостивий!
Помилуй усі квіти на землі!!!
Мені наснилась чарівна алея,
Гірлянди квітів танули в імлі,
І серед них – сліпуча орхідея,
Найкрасивіша квітка на землі!
