Сижу на підвіконнику в коридорі. Дим сигарети наче змій летить вгору. Світ подарував мені сьогодні осінь. Так гарно.
Коло мене стоїть стара банка спід кави. Обрізаний верх, а боки загнуті... Памятаєш, як ми в дитинстві грались? Кульбабі стебельце роздерали на тонкі смужки. Якщо це кинути в калабаню ці смужки закрутяться. Трішки схожа ця банка.
Сижу, а в голові тиша... Між вказівним і середнім пальцем затис сигарету. Від неї так тепло...
На мить обернувся до вікна, а там... Осінній світ дихає. Трішки чути вдих і видих. Вдих і видих. Наче шум. Пробігають діти, а люди якось по іншому ходять. Ну звісно ж, вони відпочиваюсь. Літо їх ледь не вбило мертвим сонцем і безбарвним небом. Сухим киснем.
Відчуваю, що мене серце поволі відпускає. Струсив попіл до кави... Знов затяжка. Цікаво так. Серце бється, а я невідчуваю його
Вчора янгол розгнівався на пташок. Що вони співають, а йому неможна. Сьогодні жодна пташка не співає. Тиша. Мертва.
А хочеш секрет? Я вчора з Богом посварився. Я хотів до свого коханнячка, на небо, а він мене не взяв. Може місць нема? Я раз з тим янголом говорив. Ну той, що розгнівався. Він казав, що теж колись людиною був. Виявляється, що рай маленький. Місця мало. Ті що гинуть сьодні, йдуть в рай. Ті що загинули швидше, за тиждень життя в раї стають янголами і на землю вертаються. Він казав, що моє кохання скоро теж так...
Трішки попелу впало на штати. Янгол то таке... Я ж з Богом посварився. Він засудив мене до кари. Без права на помилування. Він засудив мене до життя. Без неї...
Тому, якщо щось погано, посміхнись і мене згадай. Знаєш. Зараз саме та пора, щоб надіятись... вірити... чекати.І
