За кожен день я дякую Всевишньому
Та ангелу за місію важку,
Й батькам своїм, які для мене вишили
Стежину. Як на білім рушнику
Цвіте на ній любов, літами вигріта
І ніжність мами, й татів сильний дух.
То з усмішкою, то сльозами вимита,
Та ні на мить я не спиняю рух.
В дорозі різні люди зустрічаються,
Хто любить й добротою огорне,
А хто крізь зуби сухо привітається,
А потім в спину каменем жбурне.
Така вже поведінка не дивує,
В гріховнім світі всі ми не святі.
І хто на що багатий, те й дарує
На фоні конкуренції в житті.
Не мали б сліз, не відчували б щастя,
Складне не замінялося б простим.
Колись, я вірю, кожному воздасться -
Всі ходимо під Господом одним.
У кожного свій ангел за плечима,
Чиясь молитва, як ріка бринить.
І все, що нам дано перед очима –
Одна безцінна, незворотна мить.
