Коли в тобі колюча нитка болю
нарешті рветься, вивільнивши ніч,
вже не стаєш розпалено до бою,
а просто йдеш собі від нього пріч.
І вже немає сили в цілім світі,
аби спинив оцей упертий крок,
обпалений й водночас обігрітий
розплутаною зав'яззю думок.
І вже тобі ні в чому гул і крики,
і вже тобі без сенсу блискавки,
бо утікає з серця щось предике,
востаннє доторкнувшись до руки.
І що на завтра буде невідомо -
чи спека вдарить, чи зітне мороз,
спадає долі невимовна втома
гіркого болю - болю передоз...
10.02.19 р.
моя хороша...дорога моя дівчинко...не здіймається рука писати про твою поетичну майстерність, сонечко, коли поезія так пронизана болем....дай Боже здолати!
