У мене теж є клавіші.
Я мов музичний інструмент.
У когось це вийде зухваліше.
Зіграти свій концерт.
Може це піаніно, друкарська машинка
Чи звичний кейборд?
Їх не з’їш мов якусь осетрину,
Це ж вам не торт.
Можна гучно вдарити,
Розбити усе це вщент,
Можна потім марити,
Згадуючи інструмент.
Можна десь збоку поставити
І витирати пил.
Розстроївся, чим розрадити,
Немає вже грати сил.
Я теж маю свої клавіші.
Я хочу твоїх рук.
Вони ж найзухваліші.
Це ж музика, а не стук.
Твої сюжети недовгі,
Ніхто не гортає нот.
Що з того, що вони строгі.
Не бачу їх з-під банкнот.
дякую
