Я в сотий раз сказав тобі прощай,
Закреслив слів рядочки на папері,
Розносять в поїздах гарячий чай,
Печаль залишено на лавці в сквері.
Не вмію говорити я прощай,
Все ті ж вузеньких вулиць перегуки,
На ключ закрито мій маленький рай.
І нотний стрій як спадок від розлуки.
І ні про що з такими ж як і я,
Кудись під залізничні перестуки,
І пісня не твоя вже нічия
Попала у чиїсь дбайливі руки.
Про що мені з такими ж як і я,
Від струн гітарних розболілись руки.
Написана історія твоя,
Історія про зустріч без розлуки ….
дякую
