Тихенько...ццццц
У залі повна тиша...
Завмерло все, застигла в жилах кров...
Душа тремтить...чи стала ще густіша...
Ще мить стою....спокійний видих...крок...
Увертюра….
Взяла я першу скрипку..
І в руку вклала наче диво-смик….
Із перших нот розбуджу чудо-книгу,
А світ навколо у софітах зник….
На каблуках, що гострі наче шпильки,
Впиваюсь в сцену сірого життя,
Повстане вмить торнадо з ното-хвильки,
Нема завіс, немає й вороття.
Не діва я, не фея, не блудниця,
Мадонна десь за гранями буття,
Та де пройдусь – посіється пшениця,
У ній від сліз ховаю почуття.
Не ангел я, та маю його крила,
Їх вже давно для тебе берегла,
У темну ніч від зла під зорі скрила,
Тепер тобі на плечі одягла.
Йде перший акт….
Усі вдягнули маски,
Лиш я одна для тебе мов нага,
Сценарій є, у ньому море ласки,
Для майбуття прокинеться жага..
