Ти поклонися своїй хаті,
Порогові її вклонись.
Вона лишилась в тому часі,
В якім покинула колись.
Віконця виглядали, ждали
Тебе з чужої сторони.
І в ніч , і в день лиш сумували,
Що їх не відчиняєш ти.
Ще ягоди під вікном є,
Сховалися всі у траві.
Вони нагадують про те,
Що в тебе руки золоті.
Криниця також сумувала,
Що ти не п'єш її води.
Вона колись всіх пригощала
І чула голос дітвори.
-Ти залишайся, залишайся!-
Благає сад твій і подвір'я.
В дитинстві своєму скупайся,
Повернеться любов й довір'я.
(Посвячую Оксані Хомі)
Гарна присвята! 
