Чи дарма росла ромашка
Яку знищив буревій?
Чи дарма жила комашка
На яку ступив чийсь кінь?
Чи дарма летять комети
Розсипаючись на пил?
І чи є життя даремним,
Якщо ти чогось не встиг?
Пил з квіток в усі усюди
Переносив той жучок
Щоби тішилися люди
У полях серед квіток.
Як небес величні коні -
Мчать комети у пітьмі
Сонце сидячи на троні
Їх хапає за хвости.
І людини вік - дорога.
І дарма життя нема!
Бо в нас всіх є образ Бога
Батька Неба і Творця.
