Непослух наш Іванко,
А "боротьба", яка?
Як не зважає на слова
Стає він до кутка.
Надується, як кулька
І скиглить, слізки ллє.
Терпи своє приниження
Тебе ж ніхто не б'є.
Але він винуватить
В жорстокості усіх:
"Пішов би жити, я від вас,
Якби ж то тільки зміг."
На вулиці йде дощик -
В квартирі б'є у м'яч.
"Іваночку не гупай так!" --
Здіймає лемент, плач.
"В куток поставить мама.
Знесилишся з нудьги.
Про те, що я жорстока є
І слова не кажи.
А хочеш, малювати?
Чи читання урок?"
Іванко вперто копа в м'яч.
"Ну що ж, іди в куток!"
Він три хвилини хлянув,
Зітхав і позіхав,
Навмисне дихав голосно -
Не втримався, сказав:
"Яка ж ти, мам, жорстока.
За що ж це до кутка
Поставила, невинних ти -
І віника й совка?"
