Та чхати, у кого із нас параноя –
Готові до бою!
Гартуємо зброю.
Думки розпеклися до стадії болю,
Цинічним мовчанням спустошено Трою
Буяння палких почуттів.
Гріхів?
Твоїх чи моїх?
Чи поєднаних наших?
Не хочуть боги старшувати незрячих.
Їм байдуже, хто у двобої поляже:
До хліба – нектару з амброзії вражень
У віри занепаду час.
А що їм до нас,
Коли один одному – рана із сіллю,
Коли від довіри лишилось бадилля,
Сердечної рани чар-зілля не зцілить,
Олімпу не втримають зранені крила
Що в ревнощів втрапили пал.
До Сонця Ікар
Злетіти не міг через стрімкість польоту,
Жага панування встановлює квоти,
Засліплює пристрасть найліпші чесноти
У пік параної.
Душевну Голгофу
Будуємо ми власноруч.
