А я дорослий вже зробився, мамо,
Ти й не помітила, як виріс я, змужнів.
О, як у світ дорослий той хотів!
А час тягнувся в"язко та помало...
Та ось дитинства мого вже й не стало, -
Час не стояв, вже впевнений, - летів...
Ти не сумуй, як збудишся уранці
І не побачиш сина в ліжечку м"якім,
Я в перельоті, першім і стрімкім,
У вишитій тобою вишиванці,
Не в пустощах, не в забаганці...
Поміж подій, людей, як кораблів.
Для мене інші іспити та проби -
Життя і вибору , хай буде зимним чай...
Непослух мій, недбалість, вибачай...
Одне в нас, мамо, дуже- дуже добре :
Твій син в життя рушатиме хоробро
І ти не знатимеш в мені розчарувань
Ти не журись, що тільки лиш на свято
Я сяду з вами, рідні, за родинний стіл...
Послеш цілунок сину навздогін
І по мобільному розкажу небагато
Моя матусю, кращий в світі тато!
Батьки мої, низенький вам уклін!
Тобою й батьком зіткані дороги
Мене вестимуть, наче вірний оберіг
І знов вертатимуть на мій святий поріг...
І в спеку, і зимові снігостоги
На паралелях доль- людських, спромоги...
Всіх молитов "не падати у гріх"...
18.06.19.
