Кошовському Анатолію Івановичу
Якщо діждем тієї дати,
Коли не стане сигарет,
Тютюн посієм біля хати,
А жінка вишиє кифет,
Тоді стовчем махорки в ступі
І проречем: «Мерсі бокур!»
Кифет причепим біля пупа,
Кресало й кремінь на боку,
Знайдемо люльку ще від діда
Креснемо: раз! І тліє трут.
І за «бугром» усі сусіди
Ід диких заздрощів помруть.
А як Кошовський, лікар милий,
Димком від люльки запахтить,
Відвага, велич, міць і сила
В очах у нього заблищить,
Тоді всі ясно зрозуміють,
Що він ще зовсім молодий,
Що у козацькій терапії
Він не Кошовський – Кошовий!
А як лікарню побудують,
Переберуться у нову,
Тоді йому ми подаруєм
Уже не люльку – булаву!
Хай стане справжнім отаманом
Вже лікарняного коша
І хай щастить йому в коханні,
Хай молодіє ще душа!
24.01.1994
