Неси мене далеко, моє море.
Я так втомилась від речей змістовних,
Я буду тамувати в хвилях горе,
Тонути від шалених днів тактовних.
Я буду дарувати тобі тугу,
А ти безсиллям обіймеш від ночі
І попри опір і мою напругу
Ти будеш заглядати мені в очі.
Ти будеш кликати моє проміння.
Ти будеш бавити моє волосся.
Ти заплетеш це тихе божевілля
У спогади про те, що не збулося.
Неси мене до правди, хвилі світло
Та обіймай самотній лід безодні.
І, може, з часом зробиш, щоб розквітло
Тепло життя нестримне, як сьогодні.
Неси мене далеко між пропорцій.
Їх так давно вже знесло неба вітром.
Я так давно п'янію від емоцій.
Дозволь, побути їм сьогодні світлом.
