Відходить світлий день в холодну далеч
Північний вітер без упину дме
І сонечко втекло кудись за Галич
Холодне посиніле і німе.
Отого вітру найлютіший подув
Пролізе крізь шпарину хоть куда
Вже й на живій ріці всьому на подив
Синіє ціпеніюча вода.
Поблідли трави зсушені морозом
Сумні дерева дивляться на світ
Замерзлі краплі наче мертві сльози
Звисають перламутром з чорних віт.
Уже в снігу висока полонина
Тай по низах біліє де не де
Коли тепер, коли всміхнеться днина
Спитать кого б коли тепло прийде.
2019р.
Парище.
