|
Олена Іськова-Миклащук
"Світло на дні бліндажа"
(Поезія)
Видавництво «Український пріоритет»
Київ – 2019
Об’єм – 96 стор.
1.
Вже п’ять років воєнні хроніки викликають в українців найбільше емоцій. І це надовго. Боріння триває вже четверте століття. Новий виток збройного загострення україно-московитських стосунків – і з’явився цілий пласт чималої кількості яскравої поезії про Майдан і війну. Навіть коли ці мотиви відійдуть із прицілу громадської думки до сфери історичних подій, і тоді залишатимуться важливим матеріалом для літератури. Все частіше зустрічається дещо цинічний вираз «АТОшна література». Війна і мистецтво все тісніше переплітаються в часі й просторі, адже мистецтво це спосіб контакту з дійсністю.
Гарно видана, в твердій палітурці, добре відредагована книга «Світло на дні бліндажа» –канонічний зразок сьогоднішньої громадянської поезії. Вірші до цієї збірки Олена Іськова-Миклащук писала всі ці п’ять важких років. Її поезія максимально сповідальна і емоційно напружена. Поетеса зізнається, що побачила війну очима свого чоловіка – бійця АТО. Вона на собі відчула «принади» статусу солдатки. Вона щоденно заговорювала сльози донечці, яка сумувала за татком.
В кожному з семи розділів книги авторка постає в іншій якості. То, як кохана дружина воїна, то як громадянин-патріот, то як мати.
Ось вона говорить від імені мужнього чоловіка, який збирається йти захищати рідний Край:
Пробачте, мамо, що не зміг мовчати,
Коли на гідність стали чобітьми.
Оця війна не мною розпочата,
Та я Вкраїну затулив грудьми.
«Пробачте, мамо…», стор19)*
А тут опиняється в самій гарячій точці на лінії фронту:
Суботнього ранку копали блідаж.
Сміялись прогіркло:
"Велика могила..."
Земля застогнала - здригнувся світ аж!-
Коли їх
живцем
під собою
накрила...
(«Бліндаж», стор.36)
Передає почуття дитини:
Виводила донечка букви старанно,
Святому Миколі писала листа:
«Я хочу прокинутись з сонечком рано
Від того, що тато мене пригорта…
Не хочу ляльок, і цукерок не треба!
Для інших діток ти віддай шоколад:
Щоб тільки в країні не рвалося небо,
І тато вернувся до мене назад.
(«Лист святому Миколаю», стор74)
Як цілитель-психотерапевт, зустрічає чоловіка з травмованою душею з терплячістю і розумінням:
Твої долоні, що були ніжніші
За промінь сонця, ангельське крило,
Як їх торкати, щоб не стало гірше?
Щоби тобі від серця відлягло?
(«Твої долоні», стор.65)
Поезія збірки не перенасичена метафорами, але ті що є - справді убивчі:
…В засипані снігом окопи, в розбитий бліндаж
Витрушує іскри зі свити обпечене небо.
Болюча краса!
Лиш псують плями крові пейзаж:
Скріпив чотирьох міномет із землею, мов степлер.
(«Дивний листопад», стор.86)
Авторка оминає прямолінійну плакатність, де «бійці АТО на Сході тримають на своїх плечах мирне небо над нашими головами». У неї небо живе і, не витримавши жахіть війни, шукає прихистку біля наших бійців:
А небо теж ховається в окопи,
Тремтить від страху загнаним зайчам:
Коли на нього бризкають окропом—
Цілує небо руки копачам.
І наливає їм по кварті чаю,
Байдуже, що без цукру ,
мов полин:
Коктель із віри з присмаком одчаю,
Коли під Градом тиснеш Ф-1…
(«Небо в окопах», стор.39)
Поетеса звертається і до псевдопатріота:
Вже звично одягаєш вишиванку.
Твій новий імідж: український стрій.
Хіба лиш ти? В нас етнолихоманка:
Священний одяг на душі старій.
…………..
У пральні відперуть дитячі сльози,
Останки обіцянок і розмов,
Важкі прокльони і жахні погрози…
Не відперуть лише пролиту кров.
(«Псевдопатріоту», стор.85)
Громадянська поезія збірки «Світло на дні бліндажа» Олени Іськової-Миклащук довершена, потужна, викликає великий емоційний відгук. Єдине чим може хтось, хто «устал ат вайни» дорікнути («Стомленим війною»,стор.83) це перенасиченість переживанням болю. Але безболісно і без зусиль протистояти злу неможливо. Чим швидче люди тут забудуть що десь там йдуть воєнні дії, тим швидче війна прийде сюди до кожного в дім.
2.
В 2014-му році російські танки могли стати реальністю у Києві. Активний наступ військ РФ на території України вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист держави у лавах Збройних Сил України, добровольчих формувань та масового волонтерського руху. Найбільш патріотично мотивовані приставали до ледь не стихійно утворених добровольчих формувань.
Пожертви громадян допомагали і допомагають українській владі вести цю війну.
Гроші та амуніція для військових збиралися через Facebook-групи, спеціальні веб-сайти, текстові повідомлення (sms) та волонтерські організації.
Лише за перші чотири місяці вдалося зібрати 11,7 млн. доларів, включно з 2,8 млн. доларів, які надійшли від текстових повідомлень з мобільних телефонів на спеціальний номер 565.
Коли стало зрозуміло, що в армії України немає навіть найнеобхідніших речей, активісти створили численні інтернет-групи, щоб збирати та доставляти допомогу для армії. Переважна більшість речей, які приносили волонтери, не зброя. Це їжа, медикаменти, предмети гігієни, бронежилети, каски та біноклі.
Від картоплі та консервації, до прицілів та тепловізорів – з самого початку війни волонтери забезпечували армію та добробати усім необхідним.
Досі на волонтерах тримається великий фронт робіт – тут і дрібні, але важливі речі і досить дороговартісні. Ставали в пригоді звичайна плівка - щоб бліндажі на передовій не пропускали воду, маскувальні сітки, кабелі, скоби. Потребувала армія і дорогу оптику, тепловізори, далекоміри, прилади нічного бачення, приціли, артилерійські планшети, технічні прилади, безпілотники, дизель-генератори, метеостанції. Радували солдатське тіло шкарпетки і рукавички в’язані жінками. Зігрівали солдатські душі дитячі малюнки-обереги.
Важливими також були і є психологічна підтримка, психологічна реабілітація. Волонтери досі грають ключову роль в підготовці українських позовів до Гааги.
----------------
Але ось раптом на п’ятому році війни почалися невмотивовані переслідування з боку нової влади і її силових структур тих людей, які у найважчі часи російської агресії створювали на уламках знищеної української армії потужні сучасні Збройні Сили.
Представники ДБР (Державне бюро розслідувань), використовуючи надані їм широкі повноваження, замість боротьби зі злочинністю та корупцією, спрямовують свої зусилля на дискредитацію справжніх героїв України. До того ж під час судового засідання зухвало і цинічно дозволяють собі іменувати присутніх на ньому бійців, захисників Донецького аеропорту "ушльопками".
Дедалі частіше влада демонструє зневагу до українських воїнів, кидає за ґрати реальних захисників держави і відпускає на свободу діячів режиму Януковича.
Корегувальники вогню, які вказували російським артилеристам, як краще обстрілювати українські міста, виходять на волю. В той же час по бойових офіцерах і генералах фабрикують кримінальні справи і кидають їх за грати. Довоювалися. Вороги і окупанти – "в законі", а захисники – під тиском і репресіями. «Був в АТО? Будеш в СІЗО!» - гіркий афоризм пишуть на імпровізованих плакатах АТОвці під стінами судів.
В ДБР мають на меті дискредитувати Збройні сили, зокрема, зміни, які відбувалися в армії протягом останніх років завдяки реформі.
Держава напускається на своїх військових, хоча, натомість, слідчі ДБР мали би зайнятися генералами, які до 2014 року знищували армію.
Просліджується гидотна тенденція – дискредитація владою військових, ветеранів і волонтерів.
При такій політиці, дитина, яка отримала посмертну батькову нагороду через п’ять або десять років перестане гордитися його подвигом. Людина у військовій формі буде боятися показуватися на вулиці через засудження співгромадянами.
За даними правозахисників, СІЗО забиті добровольцями. Найчастіше добробатів звинувачують у злочинах, скоєних у зоні АТО, причому переважно у 2014 році. Це незаконне носіння зброї, викрадення людей групою осіб, застосування тортур, незаконне заволодіння автомобілями, участь або створення організованого злочинного угруповання.
Значна кількість кримінальних справ порушена тому, що конфлікт на Донбасі кваліфікується як "антитерористична операція", хоча насправді слід вести мову про військові дії. Фактично прокурори застосовують статті Кримінального кодексу, призначені для мирного часу.
Оскільки немає стану війни, не можна застосовувати статті про військові злочини. Тому прокуратура послуговується статтями про загальні кримінальні злочини. Але це неправильно.
У 2014 році, коли на Донбасі втілювався сценарій "руской вєсни", саме добровольчі батальйони чинили цьому опір.
Фактично, вони не дозволили поширити зону конфлікту на Південь і захищали українську територію своїми тілами. Це був час, коли значна частина працівників правоохоронних органів, СБУ у Донецькій і Луганській областях перейшли на бік самопроголошених республік, вони не виконували своїх обов'язків, як у мирний час. Добробатам не було на кого сподіватися, окрім як на себе.
Бійці добровольчих батальйонів затримували сепаратистів, хоча за законом не мали права цього робити, це справа міліції і СБУ. Тепер ті їхні дії кваліфікуються, як "незаконне позбавлення волі" особи. Не може Кримінальний кодекс застосовуватися на цих територіях так само, як на мирних територіях.
Відомі випадки, коли кримінальні справи відкривалися за заявами сепаратистів.
І в той же час від кримінальної відповідальності звільняють бойовиків „ДНР“ і їх посібників.
Учасники АТО/ООС виступають проти амністії для бойовиків і переслідування проукраїнських активістів.
Останні гучні «справа вбивства Шеремета» і «справа проти генерала Марченка» створює негативний імідж українській армії і волонтерам. Це справи, які не надають авторитету чи позитивного іміджу Збройним силам. Все, що йде не на користь підвищенню обороноздатності, а навпаки – на послаблення України і її Збройних сил, може бути вигідно лише одним людям – ворогам України.
Судилище над генералом Марченком – це помста тим, хто захищав мирне небо над Україною, помста влади людям, завдяки яким Київ живе мирно і багато.
І знову, як тоді, на початку війни, небайдужі громадяни і волонтери оголосили збір коштів для внесення застави у 20 млн гривень. як запобіжного заходу у справі генерала Марченка. Апеляційний суд "змилостивився" над десантником – зменшив заставу із 77 млн. грн. до 20, "не менш фантастичних мільйонів". Один мільйон зібрали люди, ще 19 млн. грн. вніс п’ятий президент Петро Порошенко.
Книжка “Світло на дні бліндажа” Олени Іськової-Миклащук - це зброя потужніша за БТРи і «Гради», це також внесок (не менший ніж президентський) у боротьбу за Незалежність України, проти реваншу і капітуляції.
І нехай поетів називають «армією УПА» (Українська Паперова Армія), їх «АТОшна література» потрібна суспільству.
Вже скоро світанок.У душах розсіється морок.
Прозрівши народ мій постане сильнішим стократ.
Бо й предки не знали огидного слова: покора.
Та поки ще темно, я просто беру автомат.
(«Я просто беру автомат», стор.24)
---------------------
25.12.2019
Євмен Бардаков і Віктор Охріменко
-------------------
*– в дужках назва вірша і номер сторінки в збірці.
ID:
859372
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.12.2019 00:09:48
© дата внесення змiн: 28.12.2019 18:11:48
автор: Віктор Ох
Вкажіть причину вашої скарги
|
