Бреду по лугу, як та, що біжить по хвилях,
шкода, що одна - мабуть не судилося бути разом нам.
Брести в зелений простір,
оксамитових колосів килим.
Ромашки схилили голівки вроздріб,
оголошуючи серцю бій.
Волошки в Душу дивляться твоїми очима.
Стою, як незабудка
поглядом роздягнена, росою мічена,
Душа сльозою відмічена.
Навкруги запах степового сіна,
у голові, як з хмільного полону.
Трава лоскоче ноги ніжною насолодою,
Природи казковим дотиком.
Купа кольорів в руках вабить, запахом п'янить.
Обличчя в нього роняю, як сніжинка на твоєму обличчі таю,
як пушинка від шепоту ніжного відлітаю.
Крізь пальці твоїх рук пропадаю.
Люблю так ніжно - сама не знаю.
Неначе Душу тобі віддала лотерейним білетом,
з іще невідомою відповіддю.
