Моя кохана, моя доле, тебе не знав як привітати
зі святом нашим, із весіллям, яке сьогодні є у нас,
тому дозволь тобі я віршик створю з катренами багатий,
бо все що хочу я сказати, таки римується якраз.
Моя кохана, моя доле. До тебе з ніжністю говорю.
Не уявляю як без тебе на цьому світі досі жив.
Ми відправляємось в мандрівку, пливемо сміло вдаль по морю,
і що чекатиме нас потім, ми все збудуємо із див.
Почнеться все із хвиль маленьких, це будуть заздрісні знайомі,
переросте все потім в бурю, бо в нас повірить мало хто,
цунамі буде чи не буде, а ми довіримося долі,
зі страхом Божим вдаль підімо, бо ми без Господа ніхто.
Сьогодні наше світле свято. Його чекали більше всього,
були хвилини - уявляли себе у ролі молодих,
як ми кружлятимемо в танці, батьків зберемо спільним колом,
і затанцюємо щасливо, без гніву, жалю і журби.
Я звик до тебе, моя мила, моя ти ластівко вродлива,
я часто згадую як страшно було довіритись тобі,
бо моє серце розбивали, стискали зрадою щосили,
а ти знайшла його розбитим, яке лежало у вогні.
Його з вогню ти мовчки взяла, його почистила, помила,
його зігріла добротою, і я мов ангела зустрів!
Ти досі ще не уявляєш, яка у серця твого сила,
і як потрібна ти для долі, моя лебідочко, мені.
Я гір тобі не обіцяю, я не зникатиму роками
на тих кордонах, щоби рідко в оселі бачила мене,
і для понтів не будеш, сонце, уся покрита ти дарами,
бо це усе є непотрібним, бо це усе в житті - пусте.
Я краще дам тобі увагу, свою всю лагідну підтримку,
я краще Богу помолюся, щоб він здоров'я прибавляв,
я краще всю свою зарплату віддам тобі, бо ти не дика,
ти купиш цінне і потрібне, і цим радітимеш сповна.
А гроші будуть. З часом будуть. Бо ми ж такі талановиті,
як Бог вселив нам ці таланти, ми їх примножимо собі,
бо ми сім'я! Ми з Богом разом. Ми грізно долею не биті,
ми творчі люди, і це добре. Що краще є у цім житті?
Я б міг писати і писати, та гостям нашим нудно буде,
тому для висновку, кохана, тобі добавлю я таке:
"Присягу Богу, моя ніжна, ніколи я вже не забуду,
сьогодні клявся я на вірність, то ж вірним буду над усе.
Моя дружино, моє сонце, моя ти ластівочко мила,
тебе кохаю до безтями, тебе обожнюю за все,
я все зроблю, щоби зі мною ти була радісна й щаслива,
а вірність, щирість та повага - це в кожній парі головне!"
3.2.2018
ID:
775230
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 05.02.2018 10:15:30
© дата внесення змiн: 05.02.2018 10:15:30
автор: Андрійчук Назарій Володимирович
Вкажіть причину вашої скарги
|
