Ось і летечко тікає,
Воно біжить в свої пруги.
А теплий день вже згасає,
Намотує дивні круги.
Норовлива ця погода,
Сяє сонце і знову дощ.
Нас не дивує - негода,
Яка стукотить серед площ.
Сонце спеку розганяє,
І вона все кудись біжить.
Рясний дощ її спиняє,
Він почуттями дорожить.
Ще мить і літа не буде,
Повіють холодні дощі.
Притихнуть веселі люди,
Зашумлять на вітрі плащі.
Птахи у вирій полетять,
Разом із ними літні дні.
Клени листя озолотять,
Стануть вони такі чудні.
Я літо тихо благаю,
Щоб зменшило воно свій хід.
Хай теплом ніжить у гаю,
І тікать йому ще не слід.
Не така погода... Пори ж року ,як ті люди 
