Присвячую (Червню) Андрію Гергерту (22.05.1978-01.08.2020), заступнику командувача Української добровольчої армії, командиру 8-ого окремого батальйону «Аратта» (посмертно).
"Так воно природно склалось, - напише якось він, - що прийшов час нашого покоління захищати цю землю. Ми завжди її захищали. Колись наші предки. Сьогодні – наше покоління, від 18 до 70 років. Це покоління повинно відчути, що настав його час захищати. Наскільки багато людей це відчує, наскільки швидко, настільки більшу територію ми зможемо захистити. Інакше нас розвалять, розсварять, розірвуть всередині – і ми втратимо всю країну".
Вражає запис на його сторінці у ФБ, котрий свідчить, що майже через 6 років війни за 5 місяців до смерті ГЕРОЙ отримав посвідчення УБД.
Катруся Стріла
4 березня 2020.•
Сьогодні мала честь отримати посвідчення УБД для комбата 8-го ОБат Української добровольчої армії
Andriy Gergert
.Вітаю, друже Червень! Дякую за Твою службу. Скоршого одужання!...
Війна не просто місце на землі,
Де сходяться чоловіки і зброя,
Там кожен воїн – в долі на крилі.
Вона ж чомусь частіш буває злою…
Андрій завжди був з долею на «ти»
І на любов до всього не скупився:
Чотири рази батьком стати встиг,
Любив і лікував тварин і птицю.
І Україну-матінку любив,
Тому й Майдан вогнем його покликав.
Він народився не для боротьби,
Та воїном уставши проти лиха,
Був там, куди покликала війна –
Кувалася там України доля.
За волю, за святу іде війна,
І скільки буде йти, ще невідомо.
В житті його забуте слово «ні»,
Бо «правосек» він, доброволець, лідер.
П’ять років – дні і ночі на війні.
Настало й рокове для нього літо,
Коли після виснажливих боїв,
Він біль відчув. На цей раз – не у серці.
Діагноз стрій залишити звелів.
Рік із хворобою страшною був у герці.
На жаль, вона його перемогла…
Трьох донечок залишивши і сина,
Позбувся для польоту він крила…
«Чому ж ти, доле, так його змісила?
Невже героїв мало в небесах?
Там наших воїв – тисячі у війську.
Впаде з очей не раз вдови сльоза,
На землю його рідну, українську.
Душа ж Андрійова побачить те згори
І буде друзів кликати до бою,
Приходитиме в сни до дітвори,
Пригорне до грудей крилом-любов’ю».
7.08.2020
Ганна Верес (Демиденко).
Так, дуже шкода таку героічну людину. 
Можливо і важкі фронтові умови, і неналежне забезпечення війська, особливо у перший рік війни позначилися на погіршення його стану здоров'я.
