Куплю собі коробочку
і спатиму* у ній,
таку малу хатиночку
для всіх гостей із мрій
Там буде поле з маками
і соняшників край,
там горщики з фіалками,
там мій таємний рай
Слонів рожевих стадо
чекає там мене,
один зустріне радо
і хоботом торкне.
Вірші разом згадаємо,
улюблені пісні
тихенько заспіваємо
тюльпанам і весні
Там сонце знов гранатове
розсипеться у сніг,
жовтенькими курчатами
там бігтиме наш сміх.
Там кожен ранок їстиму
калиновий кисіль,
а ввечері кружлятиму,
коли танцює джміль
Морозиво з фісташками
брунькується в садках,
дарують манну кашку там
тарілочки в пісках
Там під полярним сяйвом
молочної роси
барвисто квітнуть майвом
знайомі голоси
У всіх є свої шафи
чи тумби біля стін,
в яких живуть жирафи
чи схований пінгвін.
Чи, може, там є спогад -
скрутився і мурчить,
а кинеш йому погляд,
і він за ним помчить.
Невже Ви не сумуєте,
якщо в коробках ждуть?
Я знаю. Ви чекаєте,
коли усі підуть.
(*-чи "житиму"?)
