Дев’яноста поема
Святій Трійці – з трепетом присвячується
1
Слався!
Й що час
і що вічність –
забули про вдих
Чисте це серце
коли видихає –
довго не знають
хто в цих а чи в тих
але всі славу Тобі
колихають
все воздає славу Богу! –
в мене вселяєш Ти – змогу.
Слався! –
чого б це я дихання крав? –
це не крам –
Духа Святого я храм!
дрова сухі горять ясно
в повітрі –
і в вірі
Ти як вдихаєш – і видихаєш –
в храмі
все славу Тобі колихає!
Все хай воздасть – славу Богу!
Й все возлітає
на крилах! –
до Нього!
Слався!
так просто
дихаєш вічністю
час видихає у простір...
2
Солодка вдячність
входить в серце й
вічі –
солодка вічність!
Є чистота –
та так як в глаукомі
засіли люди титанічні –
наукові...
Це – в напівкомі:
то сильні! – менше з тим,
що ріже вічі їм
кудлатий дим...
Спасе!
то в слабкості
любов –
Твій херувим!..
3
А чи дума Папа
що це десь промнеться
І нова Парадигма
і несе і несе
й проминеться?
Се глаголю!
і до мене слово Христа –
і на волю:
і до мене з Духа –
й Краса ходить полем...
нехай буде волею!
Волі – то й волею.
Слава й воля
і я –
нехай храм славослов’ю!
світло й світ – через вії!
в світле світло вступивши –
світлію!
Й щоб душа
могла вийти у очі
то гортань –
найсолодша!
Й молоді й золотії – ті очі...
О яка то любов і надія!!
При мені тоді Ната* –
і їсти
не хоче.
4
Цілунки
Цілунки
(Мій Боже!)
Цілунки!
Цілунки?
люблю! – чи те знаю?
Діла ...
а чи стихнуть ці луни
ці луни –
як вигляне Сонце
з-за гаю!..
Діла мої – може, це мати,
як слово ( то донька) –
на небо
втікає?
Ти Кров дав.
Якби то те знати,
коли добивають,
коли й Ти ховаєш –
що ревне це діло
Тебе прославляє!!!
Не слово лиш токмо!
Як слово, родившись, – на небо
втікає!!
Лежав на тираді! –
а Ти
ходив, радив...
5
Як встав я під стоки!
під стоки!
під різнії стоки...
І Ти у мені –
продираєшся Оком
і я у Тобі,
й навертаєш, –
і став я простим, що
простіш не буває
і дивишся – Ти
препростим Своїм
оком!
Дім – може, мати,
раз слово (то донька) на небо
втікає,
огонь – по огневі угору палати!
огонь – це і лава! –
огнем це та Слава,
ба, й Славу –
таку –
я не можу не славить!!
6
Слався!
час-вічність – забули
про вдих
Слався!
Ти вдихнув
а чому це в китайців –
мільярд
несвятих??
Слава – любов, коли славиться
Бог!
Бог! –
це як ревність
любові у двох!!
7
Слався!
натхнення не крав:
Духа Святого я храм!
Дрова сухих душ
горять як у вірі,
хай віра – в повітрі,
повітря – хай ів вірі! –
Отче і Сину і Душе з Небес!
Ти все вдихаєш –
і видихаєш!
Ти підлітаєш –
світ піднімаєш,
й на крилах, на крилах –
на крилах
всі возлітають! –
Слава!!!
Слався!!!
19.12.2016, свято всіхвипереджуючого
святого Миколая!
* співачка Бога і Богородиці Наталка Половинка
