Озирнуся назад і згадаю ті миті,
Коли вперше зустріла його одного,
Для мене мов сонце сяйнуло з привітом,
І торкнулося променем тіла мого .
Ніби хмари на дві сторони розійшлися,
І у голову вдарив любові той грім ,
Дві різні стихії до купи сплелися ,
А ім'я карбувалося в серці моїм.
Неначе сади у душі розквітали ,
Й по тілу гуляла шалена весна ,
Про кохання пташки ніжно нам щебетали ,
А ми випивали його все до дна .
Одинуся назад і згадаю всі речі,
Кожну дрібниць запи́шу у ритм ,
Із серця немає дороги і втечі ,
Шлях назавжди назад з нього закрит.
Наче квітами вкрили поля і піснями ,
Поля для кохання - відкрита душа ,
Любов така сильна у нас між рядками,
Й розум тепер мене знов полиша .
Неначе нас двох повкривали тумани,
І так високо́ десь серця в небесах,
Віддавши свої тіла у дурмани ,
Загубилися ми у реальності й снах.
Озирнуся назад,я так хочу спинити ,
Час перших слів і цілунків п'янких ,
Так хочеться нам до нестями любити ,
Доки нашого світла ще промінь не стих.
