У лабіринтах заблукала,
В кущах самшиту і бузку,
На зовні вихід все шукала,
Дзвонила в світ - та без зв'язку.
В екран дивилась телефону,
На жаль, немає покриття,
Я не покрила власну зону,
Невже не буде вороття?
Роль архітектора зіграла,
І це створила все сама,
Десь власний вихід заховала,
А, може, виходу нема?
А за кущами люд говорить,
Хтось номер з вулиці набрав,
І телефон в долонях дзвонить,
Хтось код душі розшифрував.
У серці вмить розставив вежі,
І лабіринт зв'язком покрив,
Мене повів за власні межі,
Любов'ю вихід в світ створив.
***
