Незрозуміле укотре ріже нас навпіл,
Ламає, як хлібчик на дві частини...
Знову не маєш права голосу? Ти мавпа...
До безпросвіти звузились судини.
Самоусвідомлення робить заземлення,
Та не заспокоїть нервову систему,
Ти уже не ти, відходить відокремлення,
На щабель вище стрінеш нову дилему.
Все ж труїться свідомість від невідомості,
Тим димом їдким наповнює груди.
А життя дивує, до втрати притомності.
На разі вибір "бути чи не бути?"
