З світів, де варять меди щедрі смутку,
В світи, де жнуть нещастя врожаї,
Дорога – мить розсипатись, забутись –
Шнуром впилася в тілеса Землі.
Швидкість шалена. Рве нещадно простір
Залізна клітка – здоганяє час.
В свободі несвободи рвана плоскість.
Кіно узбіч. Підтримка Шиви. Транс.
А намагалася сказати...
Подобається в дорозі
Вдома лишилася купа проблем, попереду чатує купа задач, однак зараз все це за межею доступу, то ж можна розслабитися.
Можна, наприклад, уявляти як відчуває себе Земля коли її ув’язують павутиною доріг.
Насправді до швидкості звикаєш. А от з поняттям час – незадача. Коли намотуєш 500-800 кілометрів у напрямку схід-захід - враження, що з часом не все гаразд. А ще візуально помічаєш, що в Рівненській області небо нижче, ніж в Харківській, що логічно бо різна висота над рівнем моря, - однак прикольно. (інформація не знайшла відображення в творі).
Коли знаходишся в автомобілі, то ти вільний відносно простору, але не вільний відносно автомобіля, відносно капризів водія, який виходить покурити на кожній заправці і з ним не спорять. В конкретній ситуації його фізичний і психологічний стан вартує життя всіх пасажирів.
Свобода –несвобода поняття абстрактне і людина може обирати: радіти від свободи відносно простору чи проблем, чи страждати від заточення відносно корпусу автомобіля.
Не впевнена, що тих хто в дорозі захищає саме Шива, але за цю оборудку відповідає окреме божество і воно мене любить.
Навряд чи вдалося розкрити тему.
