зачепився за зоряний млин
ще один, вбраний в чорне лахміття_
на долонях - розтертий полин,
він вертає крізь сиві століття
сонну пам’ять по хитрих стежках
в степ, незайманий плугом та криком,
де бродив по ворожих кістках,
де чужинців лякав звіроликих,
де химери тріщали крильми,
обживаючи кинуті вежі,
обернулася в крапку безмежність,
захлинулися вовчі псалми_
>
не хрестився, не сходив плачем,
не молився, не вив на ікони,
просто тішився гострим мечем,
просто знав старші світу закони,
не грішив_ бо не знав слова гріх_
мав по блискавці в кожній зіниці,
не вгризався в горіх таємниці,
не ловив зайвих натяків бліх_
>
зачепився за місячний серп
часоплин_ скаламучене небо_
серце збилося, мозок отерп,
розчинилася в хмарах амеба
злого сонця, що знало зачин_
все забув_ цифра смажить коріння_
розгубив_ час збирати каміння
й пити світло з кривавих вощин_