Я вЕсну чекаю
таку, щоб з розмаєм, –
чарівну, квітучу й зелену,
щоб без кінця й краю
над рідним краєм
ширилася незбагненно,
і щоб неозорі
оживали простори
після цієї зими,
і щоб в ріках прозорих
відобразились зорі,
у яких би скупалися й ми.
Я чекаю на ве́сну,
коли лід в річці скресне
і вода змиє бруд з берегів,
і земля піднебесна
разом з нею воскресне
і нарешті звільниться з снігів –
від зимньої облуди,
від морозів й остуди –
і від сонця пройметься теплом,
і в поля вийдуть люди,
і все добре в нас буде,
навіть краще, аніж було.
́́
