На заході в кип’яті плавиться сонце.
До вечора тягнеться клубами дим.
Збирається в хмари лляне волоконце,
Щоб ніч осінити дощем молодим.
У кульках рожевистих яблуні й вишні.
Мов дівчина в квітті, стоїть алича.
Заобрії, мрії, завчасно залиште,
Щоб тихо світитися в наших очах.
Як припнутий вітер на чистім роздоллі,
Що буйною гривою марно звійне,
Без мрій так життя — в зачарованім колі:
Рутинне, обмежене, затхле, тісне.
Малюй бригантини у небі, уяво,
Їм білі вітрила напнути спіши.
Повістин нові ось замислені глави…
Й снага дорікає: «Дерзай. Не гріши»
Чарівні, оптимістичні Ваші думки, бо дійсно
життя без мрій "рутинне і тісне".
Ще згадала мультик,... "як ладью ви назовете, так вона і попливе"- це до Ваших думок- бо багато хто грішить і жаліється на життя, замість того, щоби самому хоч "пальцем пошевелити" не кажу вже - взятися за діло "закотивши рукави".
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Намалювали класно, і барви. і образи. усе гарненько. закінчення я бачу трохи інше, треба щось яскраве: бабах. сильний фінальний акорд. але то таке. Зі святом ВАС!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чарівні, оптимістичні Ваші думки, бо дійсно
