Хороші люди - мов джерела,
Мов ріки чистої води,
А біля них ростуть дерева,
Гудуть джмелі, цвітуть сади...
Не треба їх в світах шукати,
Вони самі до вас прийдуть,
Посадять квіти біля хати,
Джмелями в серці загудуть.
Лиш треба хвіртку відчинити,
Коли прийде для цього час,
І хлібом з сіллю пригостити
Людей, що довго йшли до вас.
Хороші люди - це ж як зорі,
Маленькі сонечка в душі,
Купають в променях любові,
Коли в обличчя ллють дощі.
Вони, мов Ангели від Бога,
Що завжди поруч, день і ніч,
Якщо важка була дорога -
Налиють чай, розтоплять піч...
Всі люди, мов мережки зшиті,
Встеляють тло всього буття,
Із кимось зв'язані лиш миті,
Із кимось дні, роки, життя...
І кожен з нас - це щось безцінне,
Ми всі, мов істини старі,
В нас є щось вічне і нетлінне,
Як віри дух в монастирі.
Ми всі в житті комусь джерела,
Маленькі сонечка, зірки,
Комусь джмелі, комусь дерева,
В садах на березі ріки...
***
Дуже теплий вірш...
Особливо сподобались рядки:
"Ми всі в житті комусь джерела,
Маленькі сонечка, зірки,
Комусь джмелі, комусь дерева,
В садах на березі ріки..."- це ж дійсно так!💞
Тільки хороша людина може написати такий сонячний, добрий вірш!
