...Лютують у морі ті темнії хвилі,
Лютують і думки мої, ба безсилі,
Хоч вітер в них також на шляху змітає,
Трощить все, і серце спокою не знає.
Ось море вляглося. Дельфіни кружляють,
З м'якої блакиті на мить виринають.
Де човен пливе, поряд в'ють викрутаси -
Так й віра моя у людей ще не згасла.
Ой, думки, дельфіни, у воду ховайтесь,
Не вірте нікому і не сподівайтесь,
Що ясно всміхнуться, вітатимуть щиро,
Що, як ти до них, то й вони прийдуть з миром.
А хмари тим часом повзуть і чорніють,
Вітри позіхають, аж потім завиють.
І знов лютуватимуть темнії хвилі,
Ревітимуть й думки мої, ба безсилі.
дякую) насправді думав, що такого роду твори не будете коментувати - дуже просто. та я втішений) просто зараз такий період - все більше лаконічних рядків, менше розмір, складні почуття простими засобами... який є) ще раз дякую!
ану-ану, це якого такого роду вірші? до речі, люблю і простоту і лаконічність.
пишіть, що вам пишеться - аби в насолоду собі
а коменти залежать просто банально від настрою))
