Раніше я витривала була.
Запас енергії мала.
Сили буяли нестримно.
Присягалася й слова дотримувала,
турботу та любов дарувала,
на жаль взаємності не мала.
Душа вже, як відкрита рана.
Жорстоких хвилювань зазнала.
Гнітить безвихідь сучасного життя.
Чашу страждань допиваю,
а спокою все одно не маю.
Ні на кого не нарікаю,
в усьому лише себе звинувачую
Сумнівом бринять невтішні мрії,
панує скорбота без надії.
Посивіла вже мабуть і Душа,
наснагою своєю хороша.
Але не скаржуся на своє життя,
на те, що трапилось зі мною,
бо "гра" життя завжди перемагає,
як ми не силилися з тугою.
